ДО ЗУСТРІЧІ… ОН-ЛАЙН

Чому сучасні підлітки проводять час у віртуальному світі і чим вони там займаються?

Ви знаєте, що 97 % українських школярів знайомляться в інтернеті?! Навіть для мене, молодої і просунутої людини, така статистика стала несподіванкою. Тема місця новітніх інформаційних технологій у житті молоді вже давно не нова, я сказала б, навіть трохи затерта й набридла. Здавалося б, висновок- на поверхні: сьогоднішні школярі без інтернету не уявляють свого життя. Відкинемо вічну суперечку про те, погано це чи ні. Адже факт є фактом- діти проводять значну частину свого життя в мережі. Проте досі мало хто задумувався, як це може вплинути на їхній розвиток і сприйняття реального світу.

Відповісти на це запитання нам допомогли результа­ти ексклюзивного моніто­рингу соціально-психологічного впливу засобів масової комуні­кації на школярів Києва, який нещодавно провело комуналь­не підприємство «Центр науко­во-освітніх інновацій та моніто­рингу». Фахівці Центру опитали 1596 учнів 8-10-х класів і їх­ніх класних керівників (75 учи­телів).

ІНТЕРНЕТ — НАШЕ ВСЕ

Дослідження ще раз підтвердило вже відому думку: інтернет сьогод­ні є найпопулярнішим серед під­літків засобом одержання нової ін­формації, а також спілкування. Так, 97 % опитаних знаходять нових дру­зів саме там. Найчастіше юнь ви­користовує інтернет для спілкуван­ня у соціальних мережах, чатах, на форумах. Найбільш популярними є веб-ресурси, де можна переглянути фільми чи прослухати музику. Лише чверть опитаних підлітків найчас­тіше відвідує сайти науково-попу­лярного спрямування. Найкорисні­шими сайтами, на думку столичних школярів, стали «Вікіпедія», соціаль­на мережа «ВКонтакті» та файлообмінний сервіс Ex.ua.

ГАЗЕТИ І РАДІО — ПЕРЕЖИТКИ МИНУЛОГО?

А ось більш звичні й популярні дже­рела отримання інформації серед старшого покоління — газети і ра­діо — серед школярів майже втрати­ли популярність, зазначають фахівці. Потроху здає позиції навіть теле­бачення. І тільки кожен четвертий учень зізнався, що читає книжки.

ЗА РОЗВАГИ ПЛАТЯТЬ ЧАСОМ І ЗДОРОВ’ЯМ?

Окремо дослідники вивчали кіль­кість часу, який підлітки витрачають на різноманітні засоби комуніка­ції. З’ясувалося, що майже полови­на опитаних дивиться телевізор до 22-23-ї години, а кожен восьмий — до 24-ї. Загалом, більше двох годин вільного часу шко­лярі проводять в інтернеті, спілкуючись, або пе­реглядаючи фільми чи відеоролики.

Однак найбільше здивував той факт, що діти усвідомлюють негативні наслідки впливу комп’ютера й телебачення на своє здоров’я. Принаймні половина респондентів зізналася в цьому. Зокрема, школярі повідомили про погір­шення зору, втрату відчуття часу та зниження фізичної активності. Також скаржилися на голо­вний біль, зниження успішності, безсоння, під­вищену дратівливість, агресію тощо. Такі пору­шення фізичного здоров’я, на жаль, є масовими, оскільки у вільний час майже кожен другий підліток грає в комп’ютерні ігри. Кожен третій школяр постійно або час від часу конфлік­тує з батьками через надмірне захоплення комп’ютером.

Підлітки вважають, що загалом інтернет-розваги позитивно впливають на їхній ін­телектуальний, моральний розвиток. Проте лише третина опитаних каже, що інтернет і телебачення допомагають поліпшувати сто­сунки з батьками, розвивати пам’ять, пова­гу до оточуючих.

ТІЛЬКИ ФАКТИ!

Незважаючи на прогнозовано позитивне ставлення столичних школярів до інтернету і телебачення, фахівці Центру науково-освітніх інновацій та моніторингу виділили чотири основні причини негативного впли­ву засобів масової інформації на школярів:

Немає матеріального підґрунтя у виборі способу дозвілля;

Обмежене коло спілкування;

Брак реального авторитету для насліду­вання;

Відсутність емоційно приємних вражень.

АНАЛІЗУЙ ЦЕ!

УЧИТЕЛІ ІНТЕРНЕТОМ НЕ ЗАДОВОЛЕНІ

Педагоги, які брали участь у дослідженні, вважають, що телебачення й інтернет негативно впливають на моральний, емоційний і сексуальний розвиток учнів. Четверта частина опитаних засуджує саме вплив інтернету на емоційний роз­виток підлітків.

— Часто «занурення» дітей в світ інтернету є підсвідомою «вте­чею» від дійсності, наявністю проблем у стосунках з батьками, однолітками, —  зазначає директор Центру науково-освітніх інно­вацій та моніторингу Оксана Денисюк. — Такого висновку дійшли учасники круглого столу «Вплив засобів масової інформації на ді­тей та підлітків: стан і перспективи». Опосередковане сприйняття сві­ту через засоби масової комунікації нерідко формує в підлітків по­милкові цінності та нездатність до самостійного прийняття рішень, що призводить до спотвореного розуміння загальноприйнятих моральних-етичних принципів і законів. У зв’язку з цим потрібно формувати у молоді критичне осмислення змісту інформації, яка подається у ЗМІ, моделювати власну соціальну позицію, залучати науковців, громад­ськість, педагогів, батьків учнів до розв’язання проблеми негативно­го впливу засобів масової комунікації на особистісний розвиток під­ростаючого покоління.

КІНА НЕ БУДЕ!

ПІДЛІТКАМ ПОДОБАЄТЬСЯ ДИВИТИСЯ ПРО ЖАХИ

Вивчили дослідники і кінематографічні смаки сучасних дітей. За даними соціологічного дослідження Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 58 % молоді прагнуть копіювати поведінку телегероїв здебільшого з іноземних філь­мів, а 37,3 % молоді взагалі готові вчинити протиправні дії, наслідуючи телегероїв.

Здавалося б, нічого дивного. Однак така статистика від­верто лякає. Адже дослідження спеціалістів Центру науко­во-освітніх інновацій та моніторингу зазначають, що, оби­раючи в інтернеті фільм, близько третини підлітків надає перевагу трилерам і бойовикам, майже кожен четвертий — фільмам жахів. Лише десята частина учнів любить дивити­ся науково-популярні фільми. При цьому майже половина опитаних школярів нейтрально ставиться до сцен насиль­ства й агресії у ЗМІ.

Улюблених героїв фільмів підлітки хочуть копіювати в усьому – і в хорошому, і в поганому. Третина після пе­регляду намагається шокувати оточуючих своєю поведін­кою, а кожний десятий — воліє завдати шкоди комусь чи чомусь. Більшість наслідує улюблених кіногероїв у способах розв’язання проблем, у стилі одягу та погля­дах на життя.

Дослідники запитували учасників анкетування, чи подо­баються їм конкретні фільми жахів. З’ясувалося, що ко­жен другий захоплювався стрічкою «Пункт призначення» (фільм жахів у стилі фаталізму – про неможливість пере­могти смерть). А кожен третій із задоволенням переглянув фільм «Пила» (трилер, що містить детальні сцени вбивств, жорстокого фізичного й психічного насильства). Нагадає­мо, що одна з семи частин «Пили» була взагалі заборо­нена для показу в Україні.

Якщо обирати фільми для перегляду молодь може само­стійно, то телевізійні передачі часто слугують фоном, коли підліток їсть або готує уроки. Дослідники провели моніто­ринг одного з центральних телеканалів. За сім годин тран­сляції було зафіксовано 17 сцен убивств (7,14 %), 11 сцен насилля (4,62 %), три сцени еротичного змісту (1,26 %) та три рекламних ролики інтернет-ігор (1,26 %).

 

БЕЗСМЕРТНІ ЕЛЬФИ… У ШКІЛЬНОМУ КОРИДОРІ

Віртуальна війна між двома кланами казкових істот мало не стала джерелом реальних проблем двох школярів і їх батьків

Декого з учителів і батьків і досі лякає «подвійне життя» підлітків: звичайні школярі вдень, увечері перетворюються на вампірів, ельфів і лицарів з RPG-ігор або звабливих фатальних красунь з форумів знайомств. І тут немає нічого дивного, адже діти завжди любили рольові ігри. А комп’ютер лише дає для цього нові можливості. Іноді це призводить до анекдотичних ситуацій.

…Ця історія сталася років зо три тому. Я працю­вала в загальнополітич­ній газеті, і до нас звернулася мама дев’ятикласниці однієї зі столичних привілейованих шкіл, аби захистити доньку. Через «віртуальну війну» і необізна­ність директриси дівчина потра­пила до… міліції у справах непо­внолітніх. Справу владнали, але ця кумедна історія варта того, щоб її переказати. Отже…

РОЗЛУЧЕННЯ ПО-ЕЛЬФІЙСЬКИ

«Брудний негіднику, стережи­ся! Я і всі члени мого кла­ну заприсяглися помститися тобі!». — Саме такі листи почав отримувати один без­смертний ельф від розлюченої ельфійки. Теж безсмертної, звичайно. Обидва казкових гостровухих створіння навча­лися… в одній школі: він — у восьмому класі, вона — в дев’ятому. Здавалося б, прой­няті ненавистю послання мо­жуть викликати в дорослої лю­дини здоровий сміх — адже всі одруження, розлучення, кланові війни, осади замків і чаклунські збіговиська відбувалися в інтернеті, у просторі мереживної RPG-гри. Але вір­туальна гра призвела до реаль­них проблем.

…Спочатку повернімося на кілька місяців назад. Наталка і Сергій (це, звичайно, вига­дані імена) дуже любили фентезі. Взагалі-то я не дуже ро­зумію, чому сучасні підлітки фанатіють від цього літератур­ного жанру: більшість романів-фентезі схожі між собою, наче близнята. Але якщо є ша­лений попит на всі ці історії про чаклунів, лицарів, драконів і гномів, безглуздо не ско­ристатися. Тому, окрім рома­нів, є безліч ігор-фентезі та ще й таких, в які можна грати не одному, а в мережі. При цьому зазвичай створюються фору­ми або чати, де обговорюють стратегії гри, створюють кла­ни і просто спілкуються.

Наталка із Сергієм опини­лися в одному клані, знайшли багато спільного і через якийсь час вирішили… одружитися! Саме так, в ігровому просто­рі і шлюби укладають. Звичай­но ж, між персонажами. Вірту­альний брак Наталки й Сергія (тобто ельфів Верекса та Арі­єль) проіснував близько міся­ця, а потім вони люто посва­рилися через те, що не змогли вирішити, кому очолити клан. В результаті створили два во­рожих клани і оголосили одне одному війну. Віртуальні «бій­ки» мали в основному вигляд страшних послань, в яких ко­лишні чоловік і дружина кляли­ся страшно помститися. Хоча, до речі, коли хлопець і дівчина зустрічалися у шкільних кори­дорах, вони не віталися, а кида­ли одне на одного страшні по­гляди. Мабуть, відчували, як у них відростають гострі ельфійські вуха.

КЛАН ЧИ БАНДА?

Може, саме ці страшні погляди і стали початком того, що «ігрова» частина історії скінчилася і по­чалася реальна — досить дурна.

Не секрет, що деякі вчителі потай чи відкрито заохочують «стукацтво» в дитячому середо­вищі. Деякі навіть заводять се­ред учнів справжніх досвідче­них «стукачів» та інформаторів. Саме така дитина розповіла ди­ректорові школи про віртуальні погрози. І не лише розповіла, а й дала адресу форуму, на якому точилися бійки між Наталкою й Сергієм. Та почитала і… злякала­ся. Адже жінка була з тих учите­лів, які й досі трохи побоюються комп’ютерів, інтернету та іншої технічної чортівні. Отже, дирек­торові примарилося, що Наталка і справді зібрала щось на кшталт підліткової банди і збирається вчинити розправу над хлопцем.

Спочатку вона з переляку ви­кликала до школи батьків На­талки. Ті були людьми більш «просунутими» в мереживних технологіях, тому віртуальна війна їх лише потішила. І тоді директор школи звернулася. до міліції у справах неповнолітніх.

Саме тоді мати Наталки і зателефонувала до редакції. «Я була змушена також піти до міліції, — бідкалася вона.— Адже ця історія могла позна­читися на характеристиці донь­ки, а отже — на її подальшій долі! А як це відіб’ється на вступі до інституту?». Праців­ник міліції теж був обізнаним у комп’ютерних іграх і пояс­нив жінці, що ця історія не ма­тиме неприємних наслідків для дитини. Але мати продовжувала обурюватися: «А навіщо дирек­тор взагалі читала листування дітей?!». І тоді міліціонер зі­знався, що він і його колеги також регулярно читають різ­ні дитячі форуми і чати. Тому що вони є дуже цікавим і ко­рисним джерелом оперативної інформації.

Чим усе скінчилося? Власне, нічим: батьки Наталки переко­нали вчительку в тому, що їхня дитина — не бандитка і потен­ційна вбивця. Саме тому вони і попросили мене згодом не на­зивати ані школу, ані справжні імена героїв історії. Бо школа і справді хороша. А їм хотіло­ся, щоб дитина закінчила її без проблем. Що ж, це бажання ціл­ком зрозуміле.

 

А ЯК У НИХ?

НАСИЛЬСТВО ЛІЗЕ З ТЕЛЕВІЗОРА

Є пряма залежність між злочинами на телеекрані й молодіжною злочинністю. За підрахунками спеціалістів, сучасні підлітки майже на третину більше часу проводять перед телевізором, аніж на уроках. Тому не дивно, враховуючи зміст фільмів і телепередач, що майже кожного дня з екранів вони бачать насильство. Той факт, що воно впливає на реальну ситуацію, підтверджують і закордонні фахівці. За останнє півсторіччя у світі було проведено більш як тисячу до­сліджень впливу телебачення на рівень насильства серед підлітків і молодих людей. Всі вони довели, що є чітка залежність між рівнем молодіжної зло­чинності й телебаченням. Наприклад, дослідження деяких «ведмежих кутів» у Південній Африці і Канаді, де через технічні причини телебачення було про­ведене лише в 70-х роках минулого сторіччя показало, що через три — ві­сім років після появи там «блакитних екранів» рівень підліткової злочиннос­ті виріс у два – три рази!

В інших країнах цією проблемою опікуються вже досить давно. Наприклад, у США ще в1969 році створили Науково-консультативний комітет, який проана­лізував вплив телевізійного насильства на реальне. Він виявив пряму залеж­ність між екранними і реальними підлітковими злочинами. А 10 років тому знову-таки в США була опублікована доповідь, в якій телевізійне насильство прирівнювалося до таких факторів ризику погіршення кримінальної ситуації серед підлітків, як бідність, соціальні проблеми й низький рівень інтелекту. І це не дивно, адже за даними медичного факультету Гарвардського універси­тету, до 18-річного віку американський підліток стає свідком близько180 ти­сяч випадків теленасильства (з них 80 тисяч — убивства).

УЧЕНІ  ДОВЕЛИ

СПІЛКУВАТИСЯ ВІНТЕРНЕТІ — ЦЕ НОРМАЛЬНО

Учені з Австрії і Швейцарії спростували усталену думку про те, що спілкування в інтернеті відрізняється від спілкуван­ня в реальному житті. Зокрема, вони встановили, що переваж­на частина користувачів мере­жі дотримується правил при­стойності.

Дослідники аналізували спілкування інтернет-серферів в одній із найстаріших сис­тем групового обміну повідом­лень у реальному часі. Вчені протягом 42 днів відстежували повідомлення в 20 каналах. Тематика розмов була найріз­номанітніша: музика, спорт, бізнес, політика тощо. Всього проаналізовано 2,5 мільйона повідомлень за різними тема­тиками від більш ніж 20 тисяч користувачів.

У результаті вчені дійшли висновку, що віртуальне спіл­кування нічим не відрізняєть­ся від інших видів взаємовід­носин, адже в інтернеті діють ті самі закони, що і в реально­му житті.

Так, дослідники встановили, що незважаючи на майже по­головну анонімність у мережі, велика частина людей дотри­мується правил пристойнос­ті. Близько 85 відсотків всіх повідомлень мали нейтральне або позитивне емоційне за­барвлення.

МЕЧ І МАГІЯ

ПРОДАЄТЬСЯ ЧАКЛУН. НЕДОРОГО

Інтернет — територія досить цікава, де кожен може знайти найбільш прийнят­ний для себе спосіб спілкування. Багато підлітків (не дуже розумних, на жаль) надає перевагу дурним теревеням у чатах або в соцмережах. Вони обговорю­ють світові проблеми, сенс життя і обновки на форумах. Одержимі письмен­ницькою сверблячкою ведуть блоги — наприклад, у «Живому журналі». Але спілкуватися можна і граючись. Саме для цього є RPG – ігри в режимі он-лайн. Заходиш у віртуальний світ якогось чарівного королівства, створюєш героя-прекрасного чи, навпаки, страшного, як смерть і починаєш жити паралельним життям. І не лише граєшся, а й спілкуєшся на ігровому форумі з такими са­мими лицарями, ельфами, гномами чи ще з якоюсь чортівнею. Там же ж, на форумі групуються, створюють клани, що ворогують або навпаки товаришують. Іноді трапляється навіть так, що, познайомившись у грі, люди починають то­варишувати і в реальному житті.

У підлітковому середовищі навіть процвітає своєрідний бізнес: досвідче­ні майстри ігор створюють віртуальних персонажів, деякий час опікують­ся ними, виводять на нові рівні гри, а потім… продають своїх «віртуаль­них дітей» новачкам.

Анна ЦЯЦЬКО, Людмила ЗАГЛАДА, «Освіта України» № 21